Великоандрусівська громада
Світловодський район, Кіровоградська область

"Я маю право !"

На Кіровоградщині мешканці 60 сіл не забезпечуються

нотаріальними послугами

У Кіровоградській області найближчим часом можуть з’явитися уповноважені особи Мін’юсту, які після проходження спеціального навчання будуть надавати мешканцям сіл і невеликих містечок нотаріальні послуги. Йдеться про оформлення спадщини, заповітів, посвідчення договорів дарування, довічного утримання, довіреностей та засвідчення вірності копій, документів і виписок з них.

Про можливі зміни в законодавстві, ініційовані Мін’юстом, повідомив керівник обласної юстиції Вадим Гуцул.

На Кіровоградщині мешканці 60 сіл у Вільшанському та Устинівському районах взагалі не мають вільного доступу до послуг у сфері нотаріату. Ще в п’яти районах – Добровеличківському, Долинському, Петрівському, Олександрівському та Благовіщенському – в державних нотаріальних конторах відсутні завідувачі та державні нотаріуси.

«Для мешканців сіл і віддалених населених пунктів отримати послуги нотаріуса не так легко, як це може здатися на перший погляд. Для реалізації свого права на спадкування, їм доводиться витрачати власні час і кошти, щоб дістатися в район до державного нотаріуса. При тому, чи варто говорити, що більшості селян послуг приватних нотаріусів взагалі не по кишені. Навіть під час спілкування з керівниками органів місцевої влади та місцевого самоврядування, у тому числі й сьогодні в телефонному режимі голова Гайворонської райдержадміністрації Олександр Костенко повідомив, що люди скаржаться на те, що жителі сіл роками, наприклад, не можуть оформити спадщину, тому що приватні нотаріуси просто відмовляються надавати їм ці послуги. Введення інституту уповноважених осіб Мін’юсту є реальним виходом із ситуації. Однак, приватні нотаріуси наразі дискредитують важливість змін через власні меркантильні міркування і відсутність бажання вийти з зони комфорту й розвивати український нотаріат, а не йти звичним протореним шляхом, який не приносить абсолютно ніякої користі простим українцям», – відзначив Вадим Гуцул.

Нагадаємо, наразі на розгляді у депутатів Верховної Ради знаходиться законопроект #9140 щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості. Уповноважені особи Мін’юсту будуть відібрані серед державних службовців органів юстиції, які вже працюють в системі відповідно до чинного законодавства і, так само як і інші, нестимуть відповідальність за свою роботу. Мін’юст, який регулює та контролює якість роботи нотаріусів, так само здійснюватиме ефективний контроль за якістю добору та подальшої роботи уповноважених осіб. Вимоги до кандидатів – вища юридична освіта та досвід роботи від 3-х років.

 

На Кіровоградщині безвідповідальні батьки почали сплачуватибагатотисячні штрафи

На Кіровоградщині державні виконавці почали стягувати з недобросовісних батьків, які халатно ставляться до утримання власних дітей, штрафні санкції, передбачені другим пакетом законів #ЧужихДітейНеБуває.

Про це повідомив керівник обласної юстиції Вадим Гуцул під час прес-конференції.

«Усього лише за останній місяць команда юстиції стягнула понад 86 тис грн штрафів зі злісних неплатників. Зокрема державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби Дмитро Хитровський стягнув майже 200 тис грн з безвідповідального батька на користь його доньки Каті. В цю суму входить понад 123 тис грн боргу з аліментів, більше 61 тис грн штрафу за халатне ставлення до утримання власної дитини та близько 12 тис грн виконавчого збору, який надійде до державного бюджету», – відзначив Вадим Гуцул.

За словами посадовця, усього з початку року державні виконавці ліквідували 88,5 млнгрнборгів із аліментів, із них більше 14,6 млнгрнстягнули за останній місяць.

 

Кохання чи меркантильність:

навіщо потрібно укладати шлюбні контракти?

Від фрази «Чи готові ви бути разом і в горі, і в радості...» до «Встати, суд іде…» може пройти не так уже й багато часу. Романтичні почуття й обіцянки кохати до скону просто враз розчиняються у повітрі. А ось образи й взаємні претензії залишаються. При цьому розлучення інколи супроводжується не просто негативними емоціями, а й цілком реальними матеріальними втратами, що ще більше ускладнює ситуацію.

У Америці чи Європі шлюбним договоромуже абсолютно нікого не здивуєш. Зате нам навіть важко уявити собі, як це можна однією рукою, наприклад, протягувати майбутній дружині коробочку з обручкою, про яку вона так давно мріяла, а іншою – договір про розподіл майна після розлучення…

Українці поки що важко йдуть на подібні кроки. Хоча є наречені, які заздалегідь думають про своє майбутнє і притримуються думки, що кохання – це добре, але водночас і хотілося б зберегти власне майно після можливого розриву стосунків.

У 2017 році в нашій країні одружилося понад дві тисячі молодят, які уклали між собою шлюбні контракти. Найбільше таких пар проживає у містах-мільйонниках – Києві, Одесі та Дніпрі. Натомість у провінції більше думають про почуття, ніж про власний добробут. Наприклад, на Кіровоградщині в минулому році нотаріуси посвідчили всього лише 14 шлюбних договорів, на Сумщині – 12, а на Луганщині – три.

Перед посвідченням договору нотаріус має обов’язково перевірити паспорти пари, яка виявила бажання укласти контракт; наявність поданої до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяви про державну реєстрацію шлюбу або ж свідоцтво про шлюб; документи, що посвідчують право власності на майно.

У шлюбному договорі чоловік і дружина можуть врегулювати не тільки майнові відносини, а ще й особливості користування житлом і правом на утримання, що передбачено Сімейним кодексом України. Однак, разом із тим у контракті не можна визначити особисті стосунки між подружжям або ж парою та їхніми дітьми, а також поставити одного з партнерів у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Варто відзначити, що шлюбний контракт обов’язковоукладається у письмовій формі й посвідчується нотаріально. Також за взаємною згодою пара в будь-який момент може змінити договір або ж взагалі припинити його дію. У судовому порядку вносити корективи в контракт один із подружжя має можливість тільки в тому випадку, якщо цього вимагають інтереси дітей, навіть якщо вони є повнолітніми, але непрацездатними.

Потрібно зважати на те, що деякі умови, зазначені в документі, залишаться у силі навіть після розлучення пари. Наприклад, йдеться про нюанси додаткового утримання дітей чи сплати аліментів.

До речі, на цьому варто зупинитися дещо детальніше: якщо в шлюбному договорі визначені умови, розмір і строки виплати коштів на дитину, то аліменти можуть стягуватися з безвідповідальних батька чи матері на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також шлюбним договором можна встановити можливість припинення права на утримання одного з подружжя після розлучення у зв’язку з виплатою майнової або ж грошової компенсації.

Чи можна вважати меркантильністю укладання шлюбних договорів? Ні. Навпаки, це виважене рішення і юридично грамотний підхід до захисту своїх прав. До речі, потурбуватися про себе можуть не тільки наречені, а й ті пари, які вже знаходяться у статусі подружжя. І, погодьтеся: краще заздалегідь застрахувати себе від можливих проблем, ніж кусати лікті й звинувачувати себе в надмірній безпечності після того, коли любовна ейфорія раптово зникне.

Вадим Гуцул,

начальник Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

Знайомство — на рік, шлюб — на вік.

Таїнство шлюбу з  давніх  давен до наших днів

 

Найважливішою цінністю для кожної людини є родина. Людина в ній народжується, росте, мужніє і розвивається.

Найдавнішою формою укладання шлюбу на українських землях в IV – VII століттях було «умикання», тобто викрадення хлопцем дівчини, яку він хотів мати за дружину. Якщо наречений оголошував свою наречену, то вже не мав можливості від неї відмовитися. Розглядаючи шлюбні традиції викрадення нареченої, слід говорити про домовленість родів, своєрідне сватання, що базувалось на виплаті  віна (плата за наречену) для припинення або попередження міжродової ворожнечі, що виникала на тлі викрадення нареченої. Таким чином, можна дійти висновку, що насильницьке викрадення із часом трансформувалось у звичай викупу нареченої.

Після прийняття християнства по-новому почали формуватися поняття про шлюб і сім’ю. Християнство надало святості шлюбу, визнало шлюб не лише природнім союзом чоловіка та жінки, у який вони добровільно вступають, обіцяючи бути вірними один одному, але й таїнством, духовним єднанням. У ті часи визнавали шлюби освячені церквою, обрядом вінчання.

Загалом використовувалась давня форма укладання шлюбу – весілля – шлюбна гостина, яка супроводжувалась старовинними обрядами. Саме воно вважалось днем укладання шлюбу і давало право на спільне життя. Весілля, зазвичай, грали восени від Покрови до Пилипівського посту або взимку від Хрещення до Масниці. Передвесільні дні починалися з відправлення молодого і молодої на «запросини». Запрошували, зазвичай, усіх родичів і сусідів. Обов’язковою дією було прощання нареченого і нареченої зі своєю свободою.

Церковне вінчання проводили іноді в один день з весіллям, іноді заздалегідь, але воно не було головною дією шлюбу. Якщо весілля чомусь відкладалось, звичай не дозволяв жити разом.

  Важливою традицією для укладання майбутнього шлюбу було отримання батьківського благословення. У більшості випадків батьки прислухались до бажання дітей, але попри свободу вибору наречених, прийнято було одружуватись тільки з дозволу батьків. Без батьківської згоди шлюб не міг стати дійсним, а якщо й бували такі шлюби, то це вважалось аномалією. Тому остаточне рішення завжди було за батьками. Саме домовленість між батьками молодих про намір одружити дітей була тією базою, на основі якої складалися всі подальші відносини. Така домовленість ставала приводом для сватання, коли батьки або родичі молодого засилали сватів до родини молодої з пропозицією про шлюб.  

В Україні посередників при сватанні найчастіше називали «старостами», але трапляються також назви «сват», «посланець», «сватач», «говорун». У старости просили, як правило, близьких родичів, поважних одружених чоловіків. Оскільки успіх сватання залежав і від уміння вести розмову, то при виборі старшого старости брали до уваги такі риси вдачі, як комунікабельність і дотепність.

Сватати дівчину вирушали пізно ввечері, щоб на випадок відмови зберегти сватання у таємниці. Після традиційних вітань і промов старостів кликали дівчину й прилюдно запитували її згоди на шлюб. Відповідь нареченої була обов’язковою і вирішальною.

На знак згоди сватів перев’язували рушниками або підносили їм на хлібі хустки чи рушники. Нареченого дівчина перев’язувала хусткою. У випадку відмови старостам підносили гарбуз або макогін. При позитивній відповіді нареченої обговорювали попередньо питання про придане.

Увесь передвесільний цикл обрядовості тривав два-три тижні, інколи — місяць.

Як традиційний звичай, після сватання відбувалися оглядини, коли батьки нареченої приходили до помешкання, де житиме майбутня сім’я, й оцінювали майновий стан нареченого. Якщо родину молодої щось не влаштовувало, вона могла розірвати попередню домовленість про майбутній шлюб.  Якщо батьки молодої відповідали згодою на таку пропозицію, то зазвичай укладалася угода. У ХVІ — ХVІІ ст. такі угоди почали укладатися в письмовій формі і називалися «змовними листами» або «шлюбними інтерцизами».

Потім розпочинався наступний етап – заручини. Під час нього домовлялися про розподіл витрат на підготовку весілля, весільні подарунки, придане нареченої та частку сина у разі відділення молодої сім’ї від батька тощо. Після заручин розпочиналася активна підготовка до весілля, і, якщо угода про майбутній шлюб на цьому етапі з якихось причин розривалася, то це вже тягнуло за собою певні санкції для сторони, яка відмовилася. Зокрема, на неї покладався обов’язок відшкодувати витрати на пригощання під час сватання і заручин, подарунки та приготування до весілля.

До початку жовтня закінчувались усі найважливіші сільські роботи (в тому числі сівба озимих), завершувався хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай та більш-менш вільний час давали прекрасну можливість для проведення весіль. Це – найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні.

Сьогодні укласти шлюб можна в будь-який зручний час. Саме тому команда юстиції Кіровоградщини запрошує всіх бажаючих публічно освідчитися один одному в коханні під час урочистих заручин або ж офіційно зареєструвати свої стосунки. До речі, закохані можуть одружитися за пришвидшеною процедурою в рамках проекту «Шлюб за добу». Ви встигаєте зробити це й на свято Покрови. Якщо є питання, звертайтеся до працівників відділів державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання. Кохайтеся, а про документ подбає юстиція!